Главная › Новости

Готельний бізнес у прикордонному місті. Краєзнавчий погляд

Опубликовано: 23.10.2018

Місто Броди після входження до складу Австрії (1772 р.) і надання йому в 1779 р. вільного торгового привілею швидко починає зростати, збільшується і кількість населення. Ставши важливим пунктом на австро-російському кордоні (1795 р.) – «складом товарів Сходу і Заходу», Броди приймають багатьох людей, переважно купців, мандрівників. Тому закономірною постає проблема поселення як приїжджих, котрі прибували зі сторони прикордонного «російського» міста  Радзивилов (Радивилів), так і тих, які прямували через Радивилів у Російську імперію. З цією метою у Бродах будуються заїжджі двори та готелі.

В цій розвідці вперше зроблено спробу систематизувати відомості про історію готелів міста Броди в період ХІХ – першої пол. ХХ ст.

Висвітлення цього питання має значний краєзнавчий інтерес, оскільки торкається ряду проблем, розв’язання яких дозволить глибше пізнати історію міста, а саме:

– будівництво готелів має безпосереднє відношення до питання історії містобудування. Зазначимо, що серед сучасни хархітектурних пам’яток місцевого значення міста Броди є два колишніх готелі;

– дослідження походження назв готелів, їх символізм дозволяє прослідкувати тогочасну моду, світоглядні позиції власника і навіть політичну ситуацію тощо;

– вивчення історії готельного бізнесу даного періоду дозволить дослідити тенденції розвитку інфраструктури міста в період існування вільного торгового привілею (1779 – 1880), після його скасування, перед І світовою війною та у міжвоєнний період;

– відомості про готелі, їх роботу, пов’язані з цікавими особистостями, які проїжджали через наше місто, зупинялися тут;

– висвітлити питання міського побуту тощо.

Слово «готель» набуває поширення на початку ХІХ ст. і приходить на заміну «заїжджому двору». Якщо поглянути на тлумачення цих слів, то побачимо певну схожість: «готель – будинок для короткочасного проживання приїжджих» [9,183]; «заїжджий двір – приміщення для зупинки, ночівлі людей, які кудись їдуть, з двором для підвід, коней і т. ін.» [9,340-341]. Тому не дивно, що на початку ХІХ ст. ці терміни вживаються як синоніми, а подекуди й разом – як-от: заїзд «Російський готель». Очевидно, що з початку заснування міста і до початку ХІХ ст. у Бродах існували заїжджі двори. Однак інформація про них є досить обмежена і потребує окремого дослідження, яке утруднене відсутністю відповідних документів. Крім того, заїжджі двори в ХVII – XVIII століттях значно різнилися від пізніших готелів (швидше нагадували корчми), вони були збудовані з дерева, часто зникали в результаті численних пожеж, від яких потерпали Броди, а також при розбудові міста.

Як приклад заїжджого двору можемо назвати заїзд «Гастерія», що знаходився в Старих Бродах на місці, де сходилися золочівський і підкамінський шляхи (на південно-східному розі вулиць Тернопільської та Львівської). «Там могло одночасно вміститися до 24 пар коней з возами, а для вигоди купців і фірманів була обширна корчма» [10,212].

Цікаві відомості подає нам у своєму листі до історика Садока Баронча наш земляк, відомий польський драматург Юзеф Коженьовський(1797 – 1863). Зокрема, згадуючи своє дитинство, він описує Броди поч. ХІХ ст. Автор спогадів зазначає, що від рогатки йде вулиця (сучасна вул. 22 Січня), яка виходить на квадратний плац (нині – майдан Свободи), з північної і південної сторони цього плацу знаходяться єврейські заїжджі двори, а всю східну сторону займає фурманський заїзд Баха. Як пригадує Коженьовський, цей Бах раніше також був фурманом. Однак в часі континентальної блокади Наполеоном Великобританії, коли основні торгівельні потоки йшли через місто Броди, цей чоловік, працюючи візником, купив той заїзд. Тут зупинялися лише заможні фурмани, які займалися перевезенням товарів з німецьких земель до Росії. Так Бах заробив значні кошти, спочатку побудував великі дерев’яні доми, потім вимурував кам’яниці та став паном [11,136]. Саме готель Баха, який «служить для прийняття іноземців і зарекомендувався добрим своїм облаштуванням» [22,282] є одним з перших готелів міста Броди, що згадується в тогочасній літературі.

«Нове місто» – готель, збудований на початку ХІХ ст. Його згадує у своєму «Щоденнику подорожі по Галичині» професор Петербурзького університету, сходознавець Антоній Осипович Мухлінський, який проїжджав через наше місто у червні 1841 року. «Зупинився в готелі «Нове місто», на новому ринку. За номер на добу – один цванцігер (австрійська срібна монета вартістю 20 крейцерів). Напроти готелю – бульвар» [31]. Готель знаходився біля міського парку на сучасному майдані Свободи. Це була частина міста, що розбудовувалася, виникали нові квартали, які так і називали – Нове Місто. Звідси й пішла назва новозбудованого готелю. А саму площу, що утворилася в результаті розбудови міста, назвали Новий Ринок і засадили деревами, зробивши парк (чи як називає мандрівник – бульвар). В народній традиції збереглася ще одна назва цього парку – «Райківка», оскільки на тому місці знаходився колись давній цвинтар.

Цікавим є те, що кілька років перед Мухлінським у тому ж таки готелі «Нове місто» міг зупинятися відомий художник Карл Ауер. Саме йому належить перше відоме на сьогодні зображення Бродів – літографія «Новий ринок у Бродах», що вийшла друком з друкарні братів Піллерів у Львові в 1836 – 37 рр. в альбомі «Галичина в образах». Це зображення показує нам вигляд міського парку з півночі. Таким чином, можемо припустити, що Ауер малював Броди, дивлячись з вікна кімнати готелю «Нове місто», де він міг зупинитися. А сам готель, ймовірно, знаходився на місці будівель, де нині знаходяться райвідділ внутрішніх справ, адвокати та позавідомча служба охорони.

«Російський готель» описує Оноре де Бальзак. Прямуючи у 1847 році з Парижа до Бердичева, француз проїжджав м. Броди, залишивши не найкращі спогади. «Наші в’язниці мають веселіший вигляд, ніж покої в заїзді, іменованому «Російським готелем». Я чекав п’ять годин, поки господарі та обслуга встануть. Для мене подорож починалася щойно в Бродах, а сто миль, які відділяють Бердичів від Бродів, видалися мені важчими, ніж сімсот миль із Парижа до Бродів» [4,657]. Незважаючи на критичний опис готелю французьким письменником, можемо сміливо говорити про те, що це був один з найпрестижніших готелів міста того часу. Адже саме там проживав російський консул Краузе та комісар австрійської поліції міста Броди, за допомогою яких Бальзаку вдалося спростити паспортну процедуру при перетині австро-російського кордону. Власне, назву готелю визначило розташування міста Броди поблизу кордону з Росією. Місцезнаходження цього закладу на даний час не встановлено.

Готель «Европа» (в деяких документах – «Европейський готель») знаходився в будинку сучасного райвійськкомату на вул. 22 Січня,16.

Будинок збудований в першій половині ХІХ століття, можливо, як заїжджий двір. У той час місто розбудувалося, його будівлі вийшли вже далеко за межі оборонного міського валу. А сам готель «Европа» був збудований при старій Львівській брамі. Саме тут знаходився головний в’їзд і виїзд в напрямку Львова й Підкаменя. Тут проходила вулиця Львівська (на місці колишньої греблі). Будинок готелю позначений на кадастровій карті Бродів 1844 р. [6], однак не відомо, чи носив тоді готель таку ж назву. Не виясненим залишається також питання зовнішнього вигляду споруди, чи не змінювався він впродовж ХІХ ст., особливо після великої пожежі 1859 року, коли згоріла більша частина міста.

Саме розташування готелю було досить зручне. Мандрівник проїжджав село Старі Броди, в’їжджав у місто і бачив перед собою красиву будівлю з рестораном, де міг зупинитися.

Цікавим і символічним є походження назви готелю «Европа». Для подорожніх з Заходу це було ознакою того, що вонивиїжджають з Европи, і Броди – це останнє европейське місто. Тим, хто їхав з Російської імперії, країн Сходу, готель нагадував про те, що вони, перетнувши кордон, в’їжджають у Европу, візитівкою якої був готель у Бродах з однойменною назвою.

Готель «Европа» процвітав до кінця ХІХ ст., а вже на початках ХХ – почав здавати свої позиції. Пов’язано це було з прокладенням до Бродів залізниці у 1869 р. та сполученням у 1873 р. двох імперій залізницею. Значна частина подорожніх приїжджала у Броди залізницею, дехто, не зупиняючись мандрував далі. Приїжджі вулицею Колійовою прямували в місто і поселялися в одному з готелів, що знаходилися в центральній частині Бродів («Гранд-готель», «Брістоль», «Одеса»).

Відомості про власників: у №1 «Gazety Brodzkej» від 1 квітня 1895р. на 5 сторінці вміщено оголошення: «Ресторан в Европейському готелі для винаймання або облаштування під продажу. Найближчі відомості у М. Сілберґа в Бродах»[13]. З«Галицької адресової книги» Яна Бурґера за 1897 рік ми дізнаємося, що у Бродах було два готелі – «Готель Европейський» (власником якого був Й. Гутх) та «Під архикнязем Рейнером» [12]. Вартість одного покою в готелі «Европа» становила 1 крону 80 геллерів. Працював ресторан.

В готелі зупинялися поважні гості, як от, 9.4.1895 р., з метою інспектування місцевої залоги, Броди відвідавновопризначений командувач корпусу граф Шуленбурґ в товаристві генерала Мертенса та полковників Фішера і Неухаса. Як писала «Gazetа Brodzkа»: «Прибулі замешкали в готелі европейському п. С.Готта, а на другий день після закінчення навчань покинули Броди» [15].

Поштові листівки початку ХХ століття залишили нам багатий візуальний матеріал про готель «Европа». До наших днів збереглися гарні зображення готелю з залюдненою вулицею Міцкевича (нині 22 січня). В правій стороні першого поверху знаходились широкі вікна ресторану з такою ж назвою – «Европа». Напроти готелю розташовувалася міська торговиця (на місці території сучасної РЕМ). Велика кількість людей, що приїжджала на ярмарки, була також сприятливим фактором для розвитку готелю. Заклад діяв до Першої світової війни. Поряд з иншим відомим бродівським готелем «Брістоль» він згадується в «Ілюстрованому путівнику по Галичині» М.Орловича та Р.Кордиса 1914 року [19]. Вартість одного номера становила від 3 до 6 австро-угорських крон. У «Адресовій книзі Польщі» 1928 р. [17] ми не зустрічаємо «Европи» ані середп’яти згаданих міських готелів, ані серед шести ресторанів. Однак, він ще зустрічається в «Путівнику по Тернопільському воєводстві»[21,27].

З розвитком українського підприємництва, дією гасла «свій до свого» у 1930-их роках ряд значних міських будівель переходить в руки українців. Достеменно відомо, що вже наприкінці 1936р. будинок за адресою Міцкевича, 2 (так називалась давня вулиця Львівська з кінця ХІХ ст. до 1939р., яка починалась від перехрестя сучасних вулиць 22 січня, Мазепи, Шевченка, Енергетичної) належав Повітовому Союзу Кооператив (П.С.К.). В його приміщеннях розмістилися Бродівська Складниця П.С.К.[1,8], філія товариства «Сільський Господар»[1,8], адміністрація і редакція українськогоповітового часопису «Брідські Вісті»[1,8]. Деякий час (1936 – 1937рр.) тут розміщувалася канцелярія районної молочарні[7,253], а з 15 серпня 1937 р. у цьому будинку працювала адвокатська канцелярія, яку вів доктор Володимир Чума[2,3]. В цій же будівлі відкрив свою крамницю залізних виробів[3,4], що отримала назву «Базар», відомий політичний і громадський діяч краю Олександр Вислоцький( 1896 – 1941).

У післявоєнний час будинок був переданий під районний військовий комісаріат. Тут знаходилось також помешканнярайонного комісара. Будівля колишнього готелю «Европа» включена до державного реєстру пам’яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 1763-М).

Готель «Під архикнязем Райнером» існував наприкінці ХІХ ст., місцезнаходження його невідоме. Свою назву заклад отримав від імені одного з членів австрійської імператорської родини – ерцгерцога Райнера Фердинанда Австрійського (1827 – 1913) – генерала австрійської армії, мецената, куратора Академії мистецтв, протектора австрійського музею мистецтва та промисловости, людини добре знаної та популярної в народі. Готель згадується у Адресовій книзі Галичини 1896р. [12] та «Ілюстрованому путівнику по цісарсько-королівських залізничних коліях» (без року видання) [14]. Кімнати готелю були без освітлення і обслуговування. Вартість номера від 1 крони 60 геллерів до 2 крон 40 геллерів. В готелі «Під архикнязем Райнером» знаходилась ресторація та кондитерська (цукерня) [14,24].

У 1909 р. у Бродах на розі центральні вулиці міста – Золотої (на той час Стефанії) та Філіпа Цукра (нині – академіка В.Щурата) з’являється ще один готель з назвою «Брістоль». Про рік його будівництва свідчить напис на бічному фронтоні (зі сторони вул. В.Щурата). Назва готелю походить від назви великого портового міста Великобританії, потужного торгового центру – Брістолю. У самій назві є певний символізм. Із староанглійської слово «брістоль» перекладається як «місце на мості». Бачимо певну аналогію з Бродами – населеним пунктом на переправах (бродах). Брістоль – це місто-символ: початок подорожей і пристань для мандруючих, початок великих намірів та сподівань. Готель вибудуваний у стилі модерн, оздоблений алегоричними сюжетами та фігурами атлантів, що підтримують балкон другого поверху. Головний (наріжний) фронтон будівлі увінчує монограма з латинських літер «M.Z.B.» (очевидно зашифроване ім’я власника, який збудував будівлю), маскарон з обличчям давньоримської богині ранкової зорі Венери, а нижче зберігся напис «гостиниця».

Власником у 1926-27 рр. був Фреуденхейм М. [16], а в 1928 – 1930 рр. – М.Брочинер [17;18]. Готель був розрахований на 16 місць, а на першому поверсі знаходилась ресторація.

Готель був справжньою окрасою міста і саме тому ми часто зустрічаємо цю будівлю на поштівках до І світової війни та міжвоєнних років.

У 1930-их роках з розвитком українського підприємництва готель «Брістоль» переходить в українські руки. В одному з номерів часопису «Брідські вісті» ми знаходимо таке оголошення: «Смачні, дешеві снідання, обіди й вечері подає першорядний ресторан «Окоцімський бар» (окремі сепаратки п. М.Копестинської при ул. Уланів Крехов. Ч.8. (дав. Золота) та поручає всякого рода делікатеси, оружжя, амуніцію й стр. порох та першорядний й чистий готель «Брістоль» [3,8]. Инше оголошення повідомляє нам про «Пращальні Вакаційні Вечерниці в салях Брістоль», на які запрошував 5 вересня 1937 року У.С.К. «Богун» [2.,6]. Саме з того часу походить і український напис «Гостиниця», виготовлений з металевих букв.

Будівля готелю «Брістоль» є також пам’яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 1751-М).

У 1920их роках будується ще один готель, власником якого був єврей М.Зальц. Ця двохповерхова споруда з кутовим парадним входом знаходилась на розі тодішніх вулиць Колійової (сучасна Залізнична) та Зиблікевіча(сучасна – Т.Шевченка). У Адресових книгах Польщі за 1926 – 27рр. готель фігурує як власність М.Зальца на вулиці Колійовій [16], а вже у 1928 р. – як «Ґранд-готель» М.Зальца [17]. «Ґранд-готель» або «важливий готель», дійсно був важливим і знаходився на шляху центральної маґістралі – вулиці Колійової, що вела від вокзалу до Ринку. За спогадами старожилів, у верхній частині фронтону над головним входом знаходився міський герб «Пилява» – п’ятираменний хрест на щиті»[5].

Польський путівник 1937 р. серед трьох бродівських готелів називає і «Ґранд» на вул. Пілсудського,1 (так в 30их роках ХХ ст. звалася вул. Залізнична) на 18 місць [20,319].

В совєтський час і в перші роки незалежности споруда не змінила свого профілю – тут був готель «Колос», нині готель поєднаний з банківськими та офісними приміщеннями.

Готель «Одеса» стояв на одній з центральних вулиць – Філіпа Цукра (сучасна В.Щурата,17). Символізм його назви полягає в тому, що з початку ХІХ ст. багато бродівських євреїв виїжджає в Одесу – з 1841 р. місто порто-франко. Там створюється значна єврейська громада, серед якої вихідці з Бродів займають чільне місце (свідченням цього було спорудження великої синагоги, яку назвали Бродською). Очевидно, певне відношення власника готелю до портового міста (чи то родинні, чи то торгівельні зв’язки) і стало причиною назви готелю. На жаль час побудови будівлі готелю невідомий, однак цей заклад під назвою «Одеса» з’являється у путівнику 1928 р. [21,27].

В одному із польських путівників, можливо, помилково зазначено адресу готелю як Пілсудського, 18 (Залізнична). Крім того, зазначена інформація про кількість місць – 9 та ціну проживання – 3-5 злотих [20,319]. Будівля готелю збереглася й до сьогодні – це житловий двоповерховий будинок за адресою вул. В.Щурата, 17.

У «Книгах адресових» за 1926 – 1927, 1928 та 1930рр. поряд з готелями «Брістоль» та «Ґранд» названо готелі М. Клеппера, Шапіра та Вольфсона [16;17;18]. Готелі названі за іменами власників, їх локалізація на сьогодні не з’ясована. Певне співставлення можна зробити коли взяти відомості з «Путівника по Тернопільському воєводстві» за 1928 р. Зокрема, там названо готелі «Брістоль», «Ґранд», «Одеса», Шапіри і «Европа» [21,27], а Клеппер фігурує як власник ресторану. Таким чином, можемо припустити, що Вольфсон був власником готелю «Одеса» або «Европа».

В совєтський час готельна справа занепадає, як зникають поняття бізнесу, приватної власности. Будівлі колишніх готелів були переоблаштовані під житлові будинки, службові приміщення. У місті діяв один готель «Колос» (колишній «Ґранд-готель»).

Василь Стрільчук

За кількістю готелів, їх розвитком та комфортністю визначався і рівень розвитку міста. Хотілося б, щоб і в наш час місто приймало багатьох гостей, розвивалася готельна справа. А для цього необхідно робити місто Броди привабливішими для туристів, зберігаючи його самобутність, зокрема історико-культурну спадщину: пам’ятки історії, культури та архітектури (серед останніх і будівлі колишніх міських готелів).

Василь Стрільчук, директор Бродівського історико-краєзнавчого музею.

 Література

Брідські вісті. Місячник присвячений суспільному життю Брідщини. – Броди, листопад 1936 р. – Р.1. – Ч.1.

Брідські вісті. Часопис присвячений суспільному життю Брідщини. – Броди,1 вересня 1937 р. – Ч.12(14).

Брідські вісті. Часопис присвячений суспільному життю Брідщини. – Броди,1 листопада 1937 р. – Ч.15(17).

Варненська М. Романтична подорож пана Оноре // Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник / За ред. Я.Чумака. – Торонто-Онтаріо,1988. – С.656-658.

За спогадами Багая Романа Антоновича, 1933 р.н., проживає в м. Броди.

Кадастровий план Броди 1844 р. – копія зберігається у Бродівському історико-краєзнавчому музеї.

Мазурок О. Українська молочарська кооперація в Брідському повіті // Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник / За ред. Я.Чумака. – Торонто-Онтаріо,1988. – С.241-255.

Мухлінський А. Щоденник подорожі по Галичині // Літопис Червоної калини. – Львів,1991. – Число 6. – С.31-35.

Тлумачний словник української мови / За ред. В.С. Калашника. – Харків: «Прапор», 2005. – 992с.

Чорній Ю. Старі Броди // Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник / За ред. Я.Чумака. – Торонто-Онтаріо,1988. – С.207-224.

Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody. – Lwow, 1865. – 198 s.

Burger J. Galicyjska księga adresowa obejmująca adresy fabrykantów, przemysłowców, przedsiębiorstw górniczych, artystów, kupców i t. p. posidających swe zakłady w Galicyi. – Lwów, 1897. – S.88-91.

Gazeta Brodzka. – Brody, 1 kwietnia 1895. – Rok I. – №1. – s.5.

Ilustrowany przewodnik po ces. król. austr. kolejach państwowych. – Wieden. – 100s.

Kronika // Gazeta Brodzka. – Brody, 15 kwietnia 1895. – Rok I. – №2. – s.5.

Księga adresowa Polski (wraz z W.M. Gdańskiem) dla handlu, przemysłu, rzemiosł i rolnictwa 1926-27. – Warsawa. – S.1845.

Księga adresowa Polski (wraz z W.M. Gdańskiem) dla handlu, przemysłu, rzemiosł i rolnictwa 1928. – Warsawa. – S.1682.

Księga adresowa Polski (wraz z W.M. Gdańskiem) dla handlu, przemysłu, rzemiosł i rolnictwa 1930. – Warsawa. – S.1652.

Orłowicz M., Kordys R. Illustrierter fuhrer durh Galizien. – Wien und Leipzig, 1914. – S.301.

Przewodnik po Połsce w 4 tomach. – Tom II: Polska poludniowo-wschodnia / Komitet redakcyjny. – Warszawa, 1937. – S.319-321.

Pzewodnik po województwie Tarnopolskiem z mapą. – Nakładem Wojewódzkiego Towarystwa Turystyczno-krajeznawczego w Tarnopolum, 1928. – 140s.

Wolne miasto handlowe Brody // Przyjatel Ludu. – Leszno,7 marca 1840. – Rok szósty. – № 36. – S.282-283