Щира українська душа
Опубликовано: 24.10.2018
В житті людей на часто виникають події, якими хочеться поділитися з усіма. Їх, навіть, можна перерахувати на пальцях однієї руки: весілля, день народження, хрестини/проводи/сватання та державні свята. Ось тоді банкетні зали у Львові наповнюються гостями, які перехиляють чарку за здоров’я молодих, за довгі роки життя іменинника і за високі заробітні плати і Україні – іноді (в залежності від градусу і кількості випитого), ці тости навіть і об’єднуються.
Традиція ділитись своєю радістю і горем – іконно українська. Згадаймо лише стародавні українські обряди. Сватання: рано вранці, ще півні не встигли причепуритися, як на поріг до дівчини приходила юрба, яка співала пісень, танцювала, закликала до себе батьків майбутньої нареченої. Якщо ж давалася згода на шлюб, то танці тривали аж до самого вечора, а іноді – затягувались до наступних півнячих пісень. Відмова батьків та нареченої була доволі простою – «красномовний» гарбуз був тому найкращим свідком.
Слухай і Насолоджуйся - Щирі Українські Пісні (Українська Музика 2018)
Згадаймо і сумні події: смерть для нашого народу вважалась священною. Опісля того, як душа покинула грішне тіло, священик мав би прочитати молитви та замолити гріхи. Поховальна процесія супроводжувалась тужними піснями, які показували усе горе та тугу за померлим.
Якщо зважити усе вище сказане, то можна зробити висновок, що приказка: «Моя хата з краю – нічого не знаю» не про українців. Погодьтесь, що ми навпаки спішимо в першу чергу поділитись с друзями чи родичами своїми радісними чи сумними новинами.