День Перемоги в нашому житті

Опубликовано: 22.10.2018

видео День Перемоги в нашому житті

День Перемоги

І знов наближується дата 9-го травня. Народ урочисто вшановує пам’ять про те, що радянські війська 66 років тому здобули перемогу над фашистськими загарбниками. Майже 5 річний терор закінчився. Гітлерівська Німеччина капітулювала.



Однозначного ставлення до подій ВВ війни немає, тому і коментарів з боку населення теж. Кожен бачить у цьому шанобливому святкуванні свою сторону, і ставлення людей не можна вважати однозначним, але насамперед це є свято перемоги і гордості за наших прадідів, які надали нам шанс для подальшого існування у суспільстві.


Захід до дня перемоги 9 травня 2018

Крокуючи вулицями міста, я запитав у полтавців різного віку і роду занять, чим є для них цей день.

Петро Шишкін — ПНВО №14

9 травня не є святом радості, а навпаки, є днем скорботи за людьми, які героїчно загинули, відбиваючи напад ворога, під час війни, винуватцем якої, на мою думку, є Радянський союз. Підсумки тих трагічних років не можна назвати переможними, оскільки перемога є «пірровою».


День Победы в Чугуеве 2017

Валентин Шульга — Полтавська державна аграрна академія

День перемоги означає для мене дуже багато. Мій прадід у кривавій війні 41-45 рр. дійшов з перемогою дo Берліна, але до наших днів, на жаль, не дожив. На мою думку, кожну дитину з раннього дитинства потрібно навчати лобові до своєї країни на прикладі тих солдатів, які в часи ВВ війни безстрашно йшли в бій за свою країну, свій народ, за свою віру, а зараз урочисто носять на своїх грудях ордена та медалі.

Вікторія Іванівна Лахно — вчитель історії

На мою думку, 9 травня нині залишається цінним як свято тільки безпосереднім учасникам радянсько-німецьких бойових дій або так званим «дітям війни». День закінчення війни після більш ніж 60 років має бути скоріше днем пам’яті про трагічні роки середини XX ст., а не державним святом. Було б доцільніше відзначити День звільнення саме території України від німецько-фашистських загарбників наприкінці жовтня.

Личко Тамара Іванівна — «дитина війни», лікар ПОШВД, моя бабуся

Мабуть, це найсвітліше свято у моєму житті. Я народилася на кордоні з Румунією 29 травня 1941 р., а 21 червня , як відомо, розпочалася Велика Вітчизняна. Мій батько був командиром танкової дивізії, і, коли розпочалася війна, жінок і дітей військовослужбовців евакуювали на підводи, а на очах моєї матері через авіабомбування з 12 підвод до пункту призначення доїхали тільки 4. Участь у цій нещадній війні брав і мій дідусь, який очолював загін партизанського руху на Полтавщині. Тому це свято для мене є найдорожчим. Ціною життя моїх рідних і ціною життя мільйонів мої онуки спокійно живуть на нашій землі.

Особисто для мене значним є той факт, що дату 9 травня пам’ятають і шанують сучасні українці, хоча минуло більш як півстоліття. На мою думку, свято Перемоги відіграє дуже важливу роль у народному світосприйнятті. На вівтар перемоги було покладено мільйони жертв. Після поразки нещадного ворога віра людей в батьківщину, народ та співдружність зросла. Це прекрасне свято не тільки єднає цілі покоління, а й виховує любов до співбрата старшого, того старенького ветерана, якому в його роки потрібно просто почути слова подяки за чисте небо, світле майбутнє, спокійне та, що є найголовнішим, ВІЛЬНЕ життя.

Петрушевський Юрій

Поділіться з друзями:   

Додати коментар

rss